Інформаційна блокада. Позбавити противника можливості публічно проголосити свою позицію - одне з головних завдань пропагандистської війни.

Інформаційна блокада завжди тісно пов'язана з інформаційним домінуванням. Це дві сторони однієї медалі. До них вдаються як у разі військових дій, так і за мирного часу (наприклад, під час виборів). Заангажовані ЗМІ створюють інформаційний ажіотаж тільки навкруги переважного кандидата. При цьому його опонент повністю позбавляється можливості проголосити в ЗМІ свою позицію, відповісти на випади в свою адресу. Інформаційна блокада широко використовується не тільки з політичною, але й з економічною метою.

Використання медіаторів. Ця техніка ґрунтується на двох постулатах. По-перше, спеціальні дослідження встановили, що найбільшого ефекту щодо формування в «середньостатистичної людини» думки з якого-небудь питання досягають не масовані пропагандистські кампанії в ЗМІ, а міфи, чутки і плітки, що циркулюють у суспільстві. Другий постулат витікає з першого: ефективний інформаційний вплив на людину здійснюється не безпосередньо від засобів масової комунікації, а через значущих для нього, знайомих йому авторитетних людей ("лідерів думки") - трансляторів думок і чуток.

Сьогодні цілі газети, журнали й телепередачі під прикриттям розповсюдження новин повністю присвячені створенню та розповсюдженню правдоподібних чуток. Останніми роками з'явилися й спеціалізовані інтернет-проекти, орієнтовані на це завдання.

Класифікатори. Класифікатори, по суті, є словами-приправами для будь-якого інформаційного повідомлення. По-перше, це слова та поєднання, корисні для опису власної «позитивної й конструктивної позиції». По-друге, це «контрастуючі слова» для того, щоб у негативному вигляді охарактеризувати противника.

Класифікатори зазвичай відображають загальний напрям поточної політики владних структур, перш за все інформаційної. Типовий варіант повідомлення в новинах: «Акція проводиться на гроші... (варіанти: Б. Березовського; кримінальних структур; іноземних спецслужб; міжнародних терористичних центрів...)»; «Метою акції є... (варіанти: дестабілізація ситуації в країні; створення негативного іміджу нашої держави в світі; перешкоджання роботі органів влади...)»; «Державні органи... (варіанти: пропонують вирішити питання цивілізованим способом; демонструють готовність до конструктивного діалогу; займають позитивну і прагматичну позицію; не сприймають ультиматумів...)»; «Правоохоронні структури...(варіанти: неухильно дотримуються вимог закону; діють адекватно ситуації; застосовують відповідні сили та засоби; мужньо протистоять деструктивним силам і антидержавним елементам...)»; «Прості громадяни... (варіанти: не підтримують акцію; засуджують організаторів безладдя; виявляють розуміння до дій правоохоронних органів; схвалюють дії глави держави під час кризової ситуації...)».

Для посилення смислового та емоційного ефекту класифікатори поєднують з відповідним відеорядом.

Коментарі. Мета - створення такого контексту, в якому думки людини йдуть у потрібному напрямі. Повідомлення про факт супроводжує інтерпретація коментатора, який пропонує читачу чи глядачу декілька розумних варіантів пояснення. Від спритності коментатора залежить створення необхідного варіанту найправдоподібнішим.

Для цього звичайно використовується декілька додаткових прийомів. По-перше, включення у пропагандистські матеріали так званих «двосторонніх повідомлень», які містять аргументи «за» та «проти» певної позиції. «Двосторонні повідомлення» ніби попереджують аргументи опонента та у разі майстерної їх критики сприяють створенню певного імунітету проти них.

По-друге, дозуються позитивні та негативні елементи. Для того щоб позитивна оцінка виглядала більш правдоподібною, до характеристики описуваної точки зору потрібно додати небагато критики. Всі критичні зауваження, фактичні дані, що використовуються, порівняльні матеріали при цьому підбираються так, щоб необхідний висновок був достатньо очевидним.

По-третє, здійснюється підбір фактів посилення або ослаблення висловів. Висновки не входять у текст наведених повідомлень. їх повинні зробити ті, для кого призначена інформація.

По-четверте, проходить операція порівняння матеріалів для посилення важливості, демонстрації тенденцій і масштабності подій.

Необхідний ефект також можна отримати шляхом структуризації подачі повідомлень.

Констатація факту. Бажаний стан справ подається ЗМІ як факт, що відбувся. Прийом використовується для створення відповідних настроїв у суспільстві. Розрахунок тут простий. Річ у тому, що більшість людей мислить стереотипами: «Диму без вогню не буває», «Раз про це всі говорять - значить так воно і є». У людини штучно створюється відчуття перебування в меншості. В результаті вона стає безініціативною, віддаючи пріоритет тому, кого вона вважає представником «більшості».

Такого роду пропаганда зазвичай подається під виглядом новин або результатів соціологічних досліджень. Цим знижується критичність сприйняття - людям важко зрозуміти, що під прикриттям повідомлень про події в країні та світі їм подається звичайна дезінформація.

Хибна аналогія. Однією з найнебезпечніших психологічних пасток є схильність людини мислити аналогіями, будувати у своєму мисленні так звані псевдологічні послідовності. Звичним для більшості людей стилем мислення є той, який використовує логічні зв'язки «причина – наслідок». Від зв'язку «конкретна причина - конкретний наслідок», який колись стався, ми схильні екстраполюватися й до інших об'єктів, що не мають жодного стосунку до первинних, - тут і криється каверза. Приклад: диверсія проти логіки - у всіх посиланнях на Захід. Постійно повторювалося: «Британська імперія розпалася - значить, і СРСР повинен був розпастися!». І ніяких обґрунтувань подібності. Чому порівнюють з Британською імперією, а не з Китаєм чи США? Чи й вони повинні розпастися і саме сьогодні? До речі, з тези про закономірність розпаду СРСР з неминучістю виходить, що і Російська Федерація повинна розпастися - адже вона точно така ж імперія, яким був СРСР. Ну, трохи менше, але це справи не міняє.

Зворотний зв'язок. Сучасні ЗМІ широко практикують способи зворотного зв'язку в різних формах: дзвінки в студію під час прямого ефіру, вибір по телефону варіанта відповіді на поставлене питання тощо. Подібний «макіяж» покликаний створити в масової аудиторії ілюзію участі в інформаційному процесі.

Псевдосоціологічні опитування (коли під час ефіру глядачі голосують по телефону) частіше за все є лише способом формування громадської думки, а не його реальним віддзеркаленням, тобто різновидом звичайної пропагандистської маніпуляції. Питання формулюються так, щоб створити в аудиторії «правильний погляд» на ту чи іншу проблему. Вони спрямовують хід наших роздумів у конкретному напрямі. «Ніколи не задавайте питання, на яке не можна отримати ту відповідь, яка вам потрібна», - головний принцип подібних опитувань.

Різновидом зворотного зв'язку є так звана техніка інсценованих заходів. Перш за все, до неї належать різноманітні варіанти спілкування високопоставлених персон з «простим народом».

Відповідні телепрограми організовуються таким чином, ніби глава держави (або інша високопоставлена персона) спонтанно відповідає на питання, задані громадянами по телефону або через Інтернет. Кращий експромт - це заздалегідь підготовлений експромт. Ця стара приказка згадується сама собою, коли спостерігаєш, як черговий Гарант Конституції з недосяжною для простих смертних жвавістю та зв'язністю мови дуже вдало відповідає на декілька десятків досить непростих питань, що поступають за короткий час. Насправді він дає відповіді, що ретельно відрепетирувані, спеціально підготовлені його командою.

"Обхід з флангу".Головне місце в тактиці "обходу з флангу" займає пропаганда інформації (так звана фактографічна пропаганда). Вона полягає в дозованій передачі достовірних відомостей, точність яких наперед відома слухачам або читачам і може бути легко ними перевірена. До категорії такої "переконливої інформації" належать, зокрема, фактичні дані. Наприклад, імена, назви вулиць, номери будинків, величезна кількість деталей, що є достовірними і в які ніби "упаковуються" пропагандистські повідомлення.

Тактика "обходу з флангу" - всіляко приховувати свою справжню мету, уникати конфліктів із загальновизнаними в певній аудиторії (в цьому суспільстві) поглядами, цінностями, нормами, пануючим світоглядом. Водночас велике значення надається заграванню з аудиторією. Наприклад, піднесенню її національних якостей і досягнень національного генія, підкресленню свого "співчуття" до положення тих або інших соціальних груп, окремих індивідуумів тощо. Все це робиться без єдиного слова явної хули на адресу противників і без єдиного слова відвертої хвали на свою адресу.

Відволікання уваги. метод “копченого оселедця” (red herring). Як відомо, аби збити собаку зі сліду, достатньо протягти через цей слід копчений оселедець. Звідси бере свій початок і винайдений пропагандистами прийом. Застосовується цей метод для того, щоб відвернути увагу аудиторії від важливої, але невигідної маніпуляторам інформації за допомогою подання іншої інформації в максимально сенсаційній формі. У такий спосіб створюється відволікаюча емоційна домінанта.

Для будь-якого виду маніпулювання важливою задачею є придушення психологічного опору людини навіюванню. Тому будь-яка пропаганда повинна бути комбінацією розважального, інформа-ційного та переконуючого компонентів. Під розвагою розуміється будь-який засіб, який викликає інтерес до повідомлення та одночасно маскує його істинне значення, блокує критичність сприйняття.

До техніки відволікання уваги відносяться також передвиборні концерти та всілякі народні гуляння, під час яких естрадні зірки за відповідну платню кричать зі сцени: "Голосуй або програєш!", "Батьківщина в небезпеці!".

Метод великої брехні. В основі цього методу лежить використання досить обмеженого характеру сприйнятливості мас поряд з урахуванням властивою масам забудькуватості. Використовується неготовність людей до "великої брехні", заснована на звичності до дрібного побутового обману поряд з наявністю соціальних і внутрішніх заборон на істотний за масштабом обман.

Метод закріплення установок (положень). В основі методу лежить обмеженість сприйняття людей. Людина не встигає переробляти масив даних та її оперативна пам'ять обмежена, надлишкову інформацію вона сприймає як шум. Тому дійсно важливу роль грають прості формулювання, повторення, закріплення певного набору положень.

Метод синхронізації індивіда з групою. Метод заснований на тому, що в підсвідомості людини закладене певне, корелююче вчинки окремих осіб, "стадне" почуття приналежності до певної суспільної групи, яке стимулює моду, синхронізацію вчинків, підпорядкування лідерам. На його основі можна успішно пропагувати расову та релігійну винятковість, переваги певного "способу життя" і т.п.

Метод реклами. Застосовується при недоцільності посилки завідомо неправдивої інформації. Суть методу: "Завжди говоріть правду, кажіть багато правди, кажіть набагато більше правди, ніж від вас очікують, але ніколи не кажіть всю правду".

Метод “обмеженого консенсусу точок зору” полягає в тім, що точка зору, цілком підтримувана суспільною думкою, не відкидається, навіть якщо вона не влаштовує маніпуляторів. Тут робота ведеться поволі: за основу беруться вже наявні точки зору, які поетапно “конвертуються” під прийнятні для маніпулятора.

Метод “створення фактів” полягає в ланцюговому з’єднанні реальних фактів, що дійсно мали місце, з вигаданими правдоподібними і неправдоподібними. Щойно сумніви аудиторії щодо фактів другої категорії будуть розвіяні, вона без вагань повірить й у факти третьої категорії. Крім того, варто мати на увазі, що факти можна створювати й у буквальному значенні — створюючи, як це прийнято говорити сьогодні, “інформаційний привід”.

Метод “об’єктивного підходу” полягає в умілому доборі фактів і “майстерному” їх коментуванні шляхом долучення або виключення деяких маловідомих фактів. У цей спосіб можна не тільки “виявити” неіснуючу тенденцію, але й “запустити” її в масову свідомість як справжню! Відтак вплив цього методу названо “ефектом Едипа”.

Метод “історичних аналогій” вельми вигідний у багатьох аспектах. По-перше, пропагандист отримує змогу підлеститися до аудиторії, апелюючи до її ерудованості: “Адже ви пам’ятаєте, що...” По-друге, в історії й справді можна відкопати приклади чи не на всі випадки життя. Цей метод до того ж допомагає в конструюванні “історичних” метафор, котрі програмують об’єкт впливу, а також і потрібних “історичних міфів”, що використовуються в стратегічній перспективі.

Метод “закидання брудом” полягає в підборі таких епітетів і такої лексики, що дають предмету розмови жорстко негативну етичну оцінку. Цей метод зараховується до числа найгрубіших пропагандистських прийомів, проте частіше від інших використовується в сучасній політично-інформаційній боротьбі. За допомогою цього методу образ “клієнта” перетворюється на суцільне “втілення зла” і під таким соусом і визріває в масовій свідомості.

Затягування часу. Цей спосіб зводиться до того, щоб під різними приводами запобігати розголошенню дійсно важливої інформації до того моменту, коли буде вже пізно щось змінити.

Зворотний удар. Суть цього способу полягає в тому, що вигадану (зазвичай вигідну для себе) версію тих чи інших подій поширюють у ЗМІ, нейтральних щодо обох конкуруючих сторін. Преса противника звичайно повторює цю версію, тому що вона вважається більш "об'єктивною", ніж думки прямих конкурентів.

Своєчасна неправда. Спосіб полягає в повідомленні зовсім брехливої, але надзвичайно очікуваної в цей момент ("гарячої") інформації. Чим більше зміст повідомлення відповідає настроям об'єкта, тим ефективніший його результат. Потім неправда розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає або певний процес набуває безповоротного характеру.

***

Використання емоції страху” – страх змін, смерті, втрат тощо забезпечує концентрування зусиль групи, її об’єднання. Із використанням однієї з найсильніших людських емоцій – страху – подається чіткий і простий спосіб уникнення проблеми: не голосувати за цього кандидата, придбати саме цей товар тощо.

Використання або створення контрасту” – підбір фактів, образів, на тлі яких оцінка понять набуває очевидного необхідного ракурсу. Це може бути, наприклад, чорно-біле зображення реклами, не на користь одного чи іншого порівняння різних за якістю портретів кандидатів, зображення статури людини до і після пластичної операції, зачіска до і після створення нового „образу” тощо. У пресі використовують емоційно забарвлену лексику, що передбачає контрастність: новий, унікальний, великий, легкий, щасливий, успішний, відмінний, безкоштовний.

Наприклад, у Росії досить поширені посилання на зарубіжний досвід, ту чи іншу практику в інших країнах, після чого проводиться порівняння з ситуацією в нашій країні. Спеціальним чином здійснюючи підбір цих посилань, формується думка про неправильність тих чи інших дій, невідповідність загальносвітовій практиці або, навпаки, відповідність цієї практики.