Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Правила раціонального вибору споживача. Т.6. Теорія раціональної поведінки споживача




Т.6. Теорія раціональної поведінки споживача

1. Вибір споживча і його фактори.

Правила раціонального вибору споживача.

1. Аналіз поведінки споживача як суб'єкта ринкової економіки здійснюється на основі двох постулатів:

І - потреби споживача необмежені;

ІІ - фінансові можливості задоволення цих потреб обмежені.

Виходячи із цього, кожен споживач вирішує проблему вибору: які потреби варто задовольняти, а які не варто, як розпорядитися своїми обмеженими грошовими ресурсами.

Обмежені можливості споживачів визначені розмірами споживчого бюджету. В свою чергу, споживчий бюджет є частиною сімейного бюджету, сформованого з доходів, одержуваних родиною як домогосподарством з різних джерел. В умовах ринкової економіки кожна родина прагне частину доходів відкладати на майбутнє, тому виходить, що доходи (Y) розподіляються на витрати (С) і заощадження (S):

Y = С + S.

З формули видно, що споживчий бюджет визначається тією частиною доходів, що передбачається витратити (С).

мал. 6.1.

Пропорція, у якій доходи розпадаються на витрати й заощадження, залежить насамперед від величини доходу. Як правило, чим вище дохід, тим більша частка коштів, що надходить в заощадження. Малюнок 5.1 показує коли доходи (вісь Х), досягають певної величини (0Y1), з'являється можливість заощаджувати їх частину. Наприклад, при доходах в 0Y2 заощаджується сума величиною 0S1. Решта коштів використовується на споживання, тобто формує споживчий бюджет.

мал. 6.2.

Розміри бюджету є фактором, що обмежує вибір споживачами товарів на ринку. Подібна обмеженість може бути наочно представлена за допомогою бюджетної лінії (мал. 6.2).

Для простоти розуміння змісту бюджетного обмеження передбачається, що весь бюджет використається для придбання двох товарів - У і X. Бюджет можна використати або для придбання товару У в кількості ОУ, або товару X у кількості ОХ, або того й іншого, наприклад, у кількості 0X1 і 0У1.

Графік показує, що можливо різні сполучення двох товарів, але у всіх випадках при даному бюджеті для того, щоб придбати більшу кількість одного товару, треба відповідно зменшити покупки іншого товару. Лінія ХУ це лінія бюджетного обмеження. Графік демонструє обмежені можливості вибору покупця при даному бюджеті.

Конкретний вибір між різними товарами в рамках даного бюджету залежить від ряду факторів. Насамперед на нього впливають потреби, що вимагають задоволення. Є потреби, задоволення яких не представляється обов'язковим у даний період часу. Їхнє задоволення можна перенести на майбутнє, не витрачаючи кошти поточного бюджету. Очевидно, що чим нагальнішою є потреба, тим більшою є необхідність використання коштів на придбання відповідних товарів. Не тільки весь отриманий дохід може бути спрямований у споживчий бюджет, але й ті кошти, які раніше зберігалися. За таких умов у даний період часу витрати споживача можуть складатися з поточних доходів і заощаджень: С = Y + S.

Споживчий вибір залежить і від цін на товари, які передбачається придбати. Очевидно, що підвищення цін на споживчі товари при даних доходах може привести до того, що всі вони підуть на споживання товару X, а від покупки інших товарів (товарів Y) доведеться відмовитися.

На вибір впливає і якість товарів, що відображає їхня корисність. Тут важливу роль відіграє інформація про необхідні товари. Відсутність інформації про корисні властивості товару може обмежувати їхню покупку. Таку інформацію повинна давати реклама, хоча остання на практиці нерідко носить характер, що спонукує до покупки, не подаючи правдиву інформацію про товар.

Варто зазначити, що часто вибір здійснюється не просто виходячи з оцінки корисності товару взагалі, а з оцінки граничної корисності товару. При цьому проявляється дія закону спадної граничної корисності, відповідно до якого кожна наступна одиниця товару має меншу корисність в порівнянні з попередньою одиницею товару (І закон Госсена).

Тому споживач нерідко прагне задовольнити ту саму потребу не одним, а декількома товарами-субститутами. Припустимо в нашому прикладі, що товари X і Y є субститутами (товарами – замінниками), тоді споживач зволіє купити обидва товари.

Таким чином, споживач, маючи обмежений бюджет, прагне максимізувати ступінь задоволення своїх потреб шляхом споживання товарів з максимальною сукупною корисністю. В цьому проявляється його раціональна поведінка.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 85; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты