Наукове вивчення як основна форма наукової роботи

Тема 1

ПОЧАТКОВІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Отримання та захист наукових результатів, здобутих у ході проведення наукових досліджень (НД), має свої принципи, методи, техніку і технологію. Мета вивчення дисципліни „Основи наукових досліджень” – не навчити наукової творчості, а сприяти оптимальній організації наукової діяльності молодих учених, які ставлять перед собою досить високі наукові завдання. Для дослідника-початківця важливо не тільки добре знати основні положення організації НД, але і мати загальне уявлення про методологію наукової творчості, яка покладена в основу формування кожного наукового пізнання, застосуванні логічних законів і правил проведення НД.

Авторитет вченого визначається, насамперед, результатами його праці, які нерозривно пов’язані з його ерудицією та кваліфікацією. Під ерудицією розуміють широке і глибоке знання не тільки тієї галузі науки, в якій працює вчений, а й суміжних. Найбільш достовірні та міцні знання здобуваються із першоджерел. Вчений піддає їх критичному аналізу, творчій переробці, систематично використовує у власній діяльності. Кваліфікація вченого – це поєднання ерудиції та його творчих навичок у проведенні теоретичної й експериментальної роботи. Брак ерудиції здебільшого призводить до кустарщини та фабрикації різних схем на недостатньо перевірених і не проаналізованих глибоко матеріалах, до повторення у гіршому варіанті раніше зробленого іншими. Вчений, маючи широку ерудицію та творчі навички, спроможний критично осмислювати наукову інформацію, оцінювати її переваги та вади, „нестандартно” мислити, знаходити власні розв'язання, висовувати нові наукові ідеї, вміти працювати з науковими приладами, комп'ютерною технікою, проводити самостійно експеримент, накопичувати й аналізувати необхідні факти, узагальнювати їх, систематизувати, теоретично пояснювати, оформлювати у вигляді наукових звітів, статей, доповідей, монографій, патентів, володіти навичками наукової організації творчої праці.

Наукове вивчення як основна форма наукової роботи

Будь-яке НД від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці здійснюється своїм індивідуальним оригінальним шляхом. Проте можна визначити і деякі загальні методологічні підходи до його проведення, що прийнято називати вивченням у науковому сенсі.

Сучасне науково-теоретичне мислення намагається дійти до суті явищ і процесів, які вивчаються. Це стає можливим за умови цілісного підходу до об'єкта дослідження (ОД), розгляду його у виникненні та розвитку, тобто застосування історичного аспекту. Відомо, що нові наукові результати і раніше накопичені знання перебувають у діалектичній взаємодії. Краще і прогресивніше із старого переходить у нове, надає йому сили та дієвості. Іноді забуте старе знову відроджується на новому науковому підґрунті, набуває немовби другого життя, проте в іншому, досконалішому вигляді.

Вивчати в науковому сенсі – означає бути науково об'єктивним. Не можна відкидати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне застосування. У науці мало встановити якийсь новий науковий факт, важливо дати йому пояснення з позицій сучасної науки, з'ясувати його загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення.

Накопичення наукових фактів під час проведення НД завжди є творчим процесом, в основі якого лежить задум ученого, його ідея.У філософському визначенні ідея являє собою продукт людської думки, форму відображення дійсності. Ідея відрізняється від інших форм мислення і наукового знання тим, що в ній не лише відображено ОД, а й міститься усвідомлення мети, перспективи пізнання та практичного перетворення дійсності. Ідеї народжуються із практики, спостереження навколишнього світу і потреб життя. У їх основі лежать реальні факти і події. Життя висуває конкретні завдання, але не завжди відразу знаходяться продуктивні ідеї для їх розв'язання. Тоді на допомогу приходить спроможність дослідника пропонувати новий, зовсім незвичний аспект розгляду завдання, котре довго не могли розв'язати за звичних підходів до справи. Нова ідея – не просто зміна уявлення про ОД шляхом строгого обґрунтування – це якісний стрибок думки за межі сприйнятих почуттями даних і перевірених рішень. Нові ідеї можуть виникати під впливом парадоксальних ситуацій, коли виявляється незвичний, несподіваний результат, який надто розходиться з узвичаєними положеннями науки – парадигмами. При цьому отримання нових знань відбувається за такою схемою „парадигма – парадокс – нова парадигма”. Можна стверджувати, що розвиток науки – це зміна відмінних парадигм, методів, стереотипів мислення. Перехід від однієї парадигми до іншої не піддається логічному опису, бо кожна з них відкидає попередню і несе принципово новий результат НД, який не можна логічно вивести із відомих теорій. Особливу роль тут відіграють інтуїтивні механізми наукового пошуку, які не ґрунтуються на формальній логіці.